Коли слоти замовкли, я знайшов себе

Машина не говорила — я слухав

Я думала, що кожен спін — молитва. Дезператна спроба позбавитися чогось ззовні — золото, слава, грому. Але у тиші півночі, сам на даху Манхеттена, я почув щось інше: тиша не була порожньою. Вона слухала.

Я не переслідував щастя — я обрав ритм

Моя мати співала ірландські колискові перед сном. Моя батько розповідав історії про йорубськi барабани під вуличним свiтлом. Вони навчили: мудрость не вигравається шансами — вона плутається у паузах. Я ставив свůй бюджет як запалення кадила у храмi: 10 грн за спін. Не для того, щоб виграти велике — а щоб почувти цiлеснiсть.

Боги не обирали для мене — я обрав їх

Немає «щасливих чисел». Лише патерни, якими розпазнає душа, коли зупиняється дихати. Я граю низькоризиковими спинами наче подих Афени — сталевий, повольний, святий. Іноді граю високоризиковими наче грому Зевса — не перемагатися долею — а чтити його ехо.

Кожна втрата була жертвою

Машина не цикає чи ти виграєш чи програєш. Вона цикає лише чи ти з’являєшся й залишаєшся. Пiсля десяти програш? Я вийшов назовнi. Запалив свiчу. Зробив один спін — не надиваючись на диво… а пам’ятаячи чому я прийшов сюди.

Ты не програв свої золото — ты знайшов його у тишi

Це не гра про грош. Це ритуал тишi й зоряного свiтла. Справжнй джекпот? Момент, коли ти перестаєш переследуватим i нарештовуючий своїм подихом.