Коли світ біжить за виграшем — ти не граєш, ти пам’ятаєш. У тишій час після півночі, коли неонове сяйло вмикає, а місто спить… я сиджу з чашкою чаю і дивлюся на котролах — не шум, а ритуал. Боги Олімпу не залишили грому в алгоритмах — вони залишили його у тиші. Це не гемблинг — це акт уваги.

Тобто: «Починай маленько». Але ніхто не каже: «Залишай тишо». Спiльнота не кричить про перемогу — шепче її до буття.

Хто-небудь чувствував: колись останнi раз ти почувствуєш себе? Сьогоднi ночью… коли ти зупинився… і запам’ятав чому почав.